мама, я больше не Будда
Вночі сьогодні бачив уві сні
Неначе ти загинув на війні,
Криваве сонце, що тонуло в морі,
І дім твоєї матері в вогні.
Я бачив місто, спалене дотла,
Замість дітей, садків і церкв - зола,
В твоїх очах - саме розчарування,
В моїх руках - запалена стріла.
В калюжу крові впали прапори,
Розбиті шахи - слід чужої гри.
І над твоєю зганьбленою плоттю
Реве та стогне натовп: "Згинь! Помри!"
І не забуть той погляд в нікуди,
Приречене, жорстоке: 'Брут, і ти?'
Червоне й чорне, вишите на венах,
Загибле сонце й темрява води.
Неначе ти загинув на війні,
Криваве сонце, що тонуло в морі,
І дім твоєї матері в вогні.
Я бачив місто, спалене дотла,
Замість дітей, садків і церкв - зола,
В твоїх очах - саме розчарування,
В моїх руках - запалена стріла.
В калюжу крові впали прапори,
Розбиті шахи - слід чужої гри.
І над твоєю зганьбленою плоттю
Реве та стогне натовп: "Згинь! Помри!"
І не забуть той погляд в нікуди,
Приречене, жорстоке: 'Брут, і ти?'
Червоне й чорне, вишите на венах,
Загибле сонце й темрява води.